Урок 3

Інтелект

Інтелект (від лат. - розуміння, розуміння, осягнення) у психології визначається як загальна здатність до пізнання і вирішення проблем, що впливає на успішність будь-якої діяльності і лежить в основі інших здібностей. Інтелект не зводиться до мислення, хоча саме розумові здібності складають його основу. Загалом інтелект-це система всіх пізнавальних здібностей людини: відчуття, сприйняття, пам'яті, уявлення, уяви і мислення. Поняття інтелекту як загальної розумової здібності застосовується в якості узагальнення поведінкових характеристик, пов'язаних з успішною адаптацією до нових життєвих завдань.

Сьогодні, незважаючи на спроби виділити все нові "елементарні інтелектуальні здібності", більшість дослідників сходяться на тому, що загальний інтелект існує як універсальна психічна здатність. На думку Р. Айзенка, в його основі лежить генетично детерміноване властивість нервової системи, що визначає швидкість і точність переробки інформації. У зв'язку з успіхами в розвитку кібернетики, теорії систем, теорії інформації та ін. намітилася тенденція розуміти інтелект як пізнавальну діяльність будь-яких складних систем, здатних до навчання, цілеспрямованої переробки інформації та саморегулювання. Результати психогенетических досліджень свідчать про високий рівень генетичної обумовленості інтелекту.

Особливості інтелекту визначаються зв'язками між вербальними та невербальними складовими, здатністю особистості до логічного мислення, рівнем розвитку пізнавальних функцій, зокрема обсягом оперативної пам'яті та стійкістю уваги.