Навчаємо дитину не засмучуватися через її помилки

Найчастіше діти засмучуються через допущені помилки, хоча це допомагає їм розвиватися

Із раннього віку дитячий мозок має потребу з’ясувати, як влаштований світ. Це умова виживання. У цьому дітям добре допомагає вроджена цікавість, оскільки саме вона визначає поведінку дитини. Досліджуючи навколишній світ, діти створюють нейронні зв'язки. Накопичуючи новий досвід, вони розширюють ці зв'язки. Картина світу дитини доповнюється новими деталями.

Нейронні зв'язки перебудовуються, коли дитина припускається помилок (наприклад, робить неправильні прогнози, ґрунтуючись на наявній інформації). У результаті цього зв'язок між передбаченням ситуацій і наявним досвідом стає більш точним. Усе це відбувається несвідомо.

Помилки призводять до фрустрації

Коли діти починають розвивати нові навички (наприклад, розгадувати головоломки або малювати геометричні фігури), вони засмучуються, коли роблять це «неправильно». Навіть коли батьки заспокоюють дитину й кажуть їй, що в помилках немає нічого поганого і з часом вона краще виконуватиме ту чи іншу діяльність, дитина все одно відчуває фрустрацію.

Отримання нових знань і життєвого досвіду пов'язане з невизначеністю й помилками. Багато дітей, котрі ходять у школу, найбільше бояться помилитися перед усім класом. Допоможіть дитині зрозуміти, що невдачі дають їй змогу переглянути її неточні уявлення про світ, які, якщо не внести в них корективи, можуть завадити дитині в майбутньому.

Дозволяйте дітям робити помилки, досліджуючи навколишній світ, оскільки це зміцнює їх нейронні зв'язки, необхідні для навчання, а робота в умовах невизначеності допомагає, зрештою, формувати мозок дитини.

Помилки – потужний інструмент навчання й розвитку

Подібно до того, як у дитини не виходить відразу ходити, говорити й читати, помилки, які вона робить, не означають, що вона не в змозі досягти в чомусь успіху.

Коли дитина не боятиметься помилок, вона навчиться мислити нестандартно, формуватиме ширший погляд на світ. Допоможіть дитині усвідомити, що помилки можуть бути стимулом для розвитку її мозку, і завдяки цьому вона ставатиме впевненішою, наполегливішою і більш творчою при вирішенні тих чи інших завдань чи проблем.

Допоможіть дитині долати невизначеність

Не дозволяючи дитині помилятися, батьки піддають її ризику невдач у реальному житті. Заохочуючи дитину мислити не за шаблоном, самостійно приймати рішення, робити вибір і виправляти свої помилки, ви сприяєте розвитку творчості й гнучкості її мислення.

Як позбавити дитину страху помилок

1. Визнайте свої помилки. Коли ви припускаєтеся помилок, визнайте це перед своєю дитиною. Розкажіть їй про випадки зі свого дитинства, коли ви відчували збентеження або злість через власні помилки. Можливо, вам хотілося звинуватити когось іншого або приховати свою помилку. Розкажіть дитині, що вам буває важко визнавати свої помилки або ви потребуєте більше часу, щоб зрозуміти щось складне.

Мотивуйте дитину розповідати про помилки, допущені нею раніше, про свої почуття із цього приводу. Запитайте, що б вона робила по-іншому, якби знову потрапила в таку ж ситуацію.

2. Мотивуйте дитину за допомогою спогадів. Нагадуйте дитині про те, скільки зусиль вона доклала, щоб виправити допущені помилки, особливо коли вона намагалася розвинути нову навичку. Наприклад, скажіть: «Пам'ятаєш, як ти вчився грати у футбол? У тебе іноді не виходило, але ти не здавався» або «Пам'ятаєш, як ти вчився грати на гітарі? Спочатку тобі було важко вивчити навіть декілька акордів, а тепер ти легко граєш складні мелодії». Допоможіть дитині згадати, що докладені зусилля завжди вели до того, що вона розвивала нові навички й здійснювала менше помилок.

3. Наводьте приклади того, як великі люди допускали помилки. Розкажіть дитині про те, що навіть великі люди допускали помилки, перш ніж досягли успіху. Історія знає безліч таких випадків. Наприклад, великий винахідник Томас Едісон говорив: «Я ніколи не помилявся у своєму житті. Я просто придумав 10 000 ідей, які не працювали».

Інший приклад – відомий американський баскетболіст Майкл Джордан, який говорив: «За свою спортивну кар'єру я промахнувся 9 000 разів і програв більше ніж 300 ігор. 26 разів мені довіряли зробити вирішальний кидок, і я не зміг поцілити. Я зазнавав невдачі за невдачею, і саме це привело мене до успіху».

Таких прикладів безліч. Знайдіть в Інтернеті схожі історії, обговорюйте їх з дитиною.

Крок за кроком навчаючись приймати свої помилки й докладати зусиль, щоб їх виправити, дитина поступово бачитиме в огріхах змогу вдосконалити свої навички. Ви побачите, як дитина ефективніше дає раду проблемам, більше прислухається до конструктивної критики. Такі навички надалі допоможуть їй розширити її уявлення про світ.  https://childdevelop.com.ua/articles/develop/7663/

 

Навчання й адаптація дітей з числа ВПО: поради юристів і психологів

Сьогодення згуртувало в стінах багатьох закладів освіти українців з усіх куточків нашої країни. Проте щодня чимало батьків стикаються з масою питань стосовно навчального процесу дитини після переміщення. 

Розібратися з цими питаннями нам допомогли експертки: психологиня СОС Дитячі Містечка Оксана Федченко, начальниця управління освіти, релігій та у справах національностей Хустської міської ради Олеся Калинич і юристка цього управління Оксана Микуляк. 

Разом з експертками ми підготували матеріал про те, як оформити дитину до нового закладу освіти та допомогти їй пережити адаптацію.

Навчання в новій школі: юридичні підстави

У якій школі дитина з числа ВПО має продовжувати навчання? 

Для забезпечення державних гарантій, конституційних прав і свобод внутрішньо переміщених осіб управлінський ресурс держави запроваджує всі можливі заходи, передбачені законодавством України.

Тому відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень мають забезпечити влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади.

Батьки можуть обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти за Законом України «Про освіту». 

Тож дитина з числа ВПО має право продовжити навчання в будь-якому закладі освіти за новим місцем проживання. 

Як батькам з числа ВПО оформити дитину до школи за місцем проживання?

Оформити дитину до закладу освіти за новим місцем проживання можуть люди, які мають постійну реєстрацію та зареєстровані як внутрішньо переміщені особи. 

Батькам учнів важливо пояснити, що держава гарантує здобуття загальної середньої освіти в закладі тієї територіальної громади, де зареєстрована особа, зокрема і як внутрішньо переміщена, та за найбільш безпечною для дитини формою навчання, що може забезпечити заклад освіти. Тому наказом Міністерства освіти і накуки України було скоординовано роботу уповноважених місцевих та регіональних органів управління освітою та визначено основний порядок забезпечення права на освіту ВПО. 

Щоб оформити свою дитину до закладу освіти, батьки, опікуни або родичі мають подати заяву в будь-якому зручному форматі (особисто, факсом, електронною поштою). 

Які документи потрібні батькам для оформлення дитини до школи? 

Наступний крок після того, як керівник навчального закладу прийняв заяву про зарахування від одного з батьків дитини, – надати додаткові документи, серед яких:

• копія свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа); 
• оригінал або копія медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду».

У разі відсутності свідоцтва про народження дитини для сприяння в його оформленні керівник закладу освіти зобов’язаний невідкладно поінформувати орган опіки та піклування за місцем проживання дитини чи розташування закладу освіти.

З якими труднощами можуть стикатися батьки з числа ВПО, оформлюючи дитину до школи?

Одна з найбільш поширених проблем – загублені документи. Нерідко трапляється, що документи про освіту, особисті результати, визначення рівня освіти відсутні. 

Вік дитини не завжди збігається з роком навчання, тоді виникають труднощі з оформленням її у відповідний клас. Адже буває, що дитина пройшла екстерном програму за певний клас, але підтвердження цієї інформації немає.

У таких випадках законний представник дитини за наявності документів, що посвідчують особу, може надіслати заяву державному інформаційному підприємству «Інфоресурс», щоб отримати необхідні документи про освіту. 

Проте не варто очікувати швидких результатів, адже процес з’ясування та узагальнення доволі тривалий. 

Адаптація: психологічні особливості

Які психологічні виклики можуть постати перед дитиною з числа ВПО в новій школі? Як їх долати?

Перша проблема, з якою стикається дитина, – адаптація. Звісно, це стресовий процес, адже потрібно звикнути до нового міста, нової школи, зовсім іншого кола спілкування. Найкраще, що можуть зробити батьки, аби адаптація пройшла без травм, – надати свою підтримку та прислухатися до бажань дитини. 

Дорослий мусить розуміти, що діти не мають життєвого досвіду та перебувають у стані глибокого стресу через війну, тому їм необхідна поряд стабільна людина, яка зможе все пояснити та вести постійні діалоги з дитиною. 

Потрібно проводити більше часу разом. У блекауті теж є плюси. Один із них — зближення, бо за відсутності інтернету залишається більше часу на спілкування: можна поговорити з дитиною та поділитися власними думками. Так, до речі, варто робити й у повсякденному житті.

Якщо є можливість, то краще віддавати дитину на очне навчання – за умови, що в школі є придатне укриття. Адже так вона швидше соціалізується та знайде нових друзів. Проте ми всі розуміємо, що ситуація зараз досить напружена, тому багато навчальних закладів працюють в онлайн-режимі. У такому разі можна домовитися з батьками однокласників про прогулянку та познайомити дітей. 

Запобігання булінгу: поради психолога

Як учителям і батькам працювати з випадками булінгу дітей з числа ВПО в новому учнівському колективі?

Дітям завжди важко сприймати в колективі новачка. Тому нерідко трапляються випадки булінгу. Важливо розуміти, що діти не шукають для цього жодних причин, часто вони це роблять, аби підвищити свій статус у класі та задовольнити якісь свої потреби. 

Основне завдання батьків – навчити дитину розуміти й відстоювати власні кордони та не переходити межі кордонів інших. Діти не повинні боятися казати про те, що їм неприємно, та мають звернутися по допомогу до дорослих, якщо цькування не припиняються. У цьому разі батькам треба обговорити проблему з класним керівником і шкільним психологом, а вони вже мусять поспілкуватися з батьками кривдників. 

Також не варто забувати про випадки булінгу в інтернеті. Батьки можуть про це не знати, бо не мають доступу до сторінок у соцмережах та гаджетів дітей. Це ще гірше, ніж очний булінг, бо дитину цькують, коли вона вдома, у безпечному для неї місці. Тому дорослі мають навчити дитину не терпіти неприємні слова на свою адресу та відразу розповідати про образи батькам. 

Потрібно звертати увагу на будь-яку зміну поведінки дитини: втрату апетиту, відсутність настрою, апатію до навчання, захворювання, пов’язані з психосоматикою (підвищується температура, коли час йти до школи, при тому, шо фізично дитина здорова). 

Якісно проведений з дитиною час, спілкування та підтримка – необхідні складові для вибудови теплих відкритих відносин. За таких умов батькам довіряють і завжди звернуться за допомогою. 

Матеріал підготовлений Благодійним фондом СОС Дитячі Містечка для Освіта.ua.

Освіта.ua
29.12.2022 

 

Запобігання агресивній субкультурі «Рьодан»: поради МОН

У Міністерстві освіти і науки відбулася всеукраїнська нарада, метою якої стало обговорення питання подолання конфліктів та формування толерантних стосунків серед представників різних субкультур сучасної молоді, а також припинення масових протиправних дій, аби застерегти дітей від необдуманих вчинків, зокрема участі у русі «Рьодан».

За інформацією заступника начальника Управління ювенальної превенції Національної поліції України Ярослава Шанька, наприкінці лютого – початку березня цього року правоохоронці не допустили конфліктів, адже затримали понад 700 учасників масового зібрання і передали їх ювенальній поліції.

Більшість затриманих – неповнолітні. За такі дії передбачено як адміністративну (для батьків неповнолітніх), так і кримінальну відповідальність, яка настає з 14-ти років. Затримані називають себе учасниками «ПВК Рьодан».

Також у Національній поліції повідомили про успішні результати профілактичної роботи, зокрема виявлення адміністраторів та блокування телеграм-каналів, проведення профілактичних розмов щодо запобігання порушень громадського порядку тощо.

Заходи для попередження конфліктів між підлітками

Для попередження конфліктів освітянам необхідно з’ясувати першопричини, які спонукали підлітків приєднатися до небезпечних субкультур, та надати відповідну допомогу в подоланні цих причин.

Також педагогам варто ознайомити учасників освітнього процесу із наявними молодіжними субкультурами, їхніми основними рисами, позитивним і негативним спрямуванням та з’ясувати сприятливу роль молодіжних субкультур у процесі адаптації і самоствердження юної особистості.

Доречним буде провести заняття з елементами тренінгу «Всі ми – різні, всі ми – рівні», творчі дискусії на тему «Молодіжні субкультури: за і проти», «Вчимося бути толерантними», «Що спільного?», «Біла ворона», «Чарівне озеро»; створити колажі «Світ толерантності» і «Світ інтолерантності», «Риси толерантної особистості» тощо.

Для того щоб навчити дітей безпечної поведінки, у виховній системі школам необхідно систематично приділяти увагу національно-патріотичному вихованню, культурі взаємостосунків школярів, методам ненасильницького спілкування тощо.

Окрім того, педагогам варто налагодити взаємодію з батьками, зокрема:

• рекомендувати батькам звертати увагу на контент, який «споживає» дитина, і знати її інтереси;
• разом з дитиною пройти базовий курс кібербезпеки й обговорити його;
• слідкувати, чи нема у дитини різких перепадів настрою;
• проводити більше часу з дітьми та вибудовувати довірливі стосунки;
• звертати увагу на поведінку дітей, коло спілкування та способи проведення дозвілля.

Щодо батьків, у яких складна комунікація з підлітками, то їм варто звернутись до практичного психолога закладу освіти, або, наприклад, до фахівців проєкту Міністерства освіти і науки України та UNICEF «Поруч», де можна отримати безкоштовну допомогу з метою формування нових життєвих цінностей, розвитку вольових якостей, поліпшення взаємин дитини з батьками та ровесниками тощо.

Освіта.ua
08.03.2023

Батькам про молодіжні субкультури

 В мережі останнім часом більше стає згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків

Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об'єднуються у неформальні групи.

Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Що ж робити батькам, у цій ситуації розберемось нижче

Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити,

коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.

Якщо дитина розповідає куди вона ходить та як проводить свій час. Проявіть якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка

Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині

в соціальних мережах;

Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;

«Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно провести час.

Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її переваги, знайдіть у неї сильні сторони,

допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.

Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення

булінгу або іншого правопорушення).

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі

Інтернет не контролюється.

Vasyl Bohdan Національна поліція України МВС України

 

Шкільна оцінка – як заряд мобільного телефона

Автор: Дмитро Ламза, директор спеціалізованої школи № 210, м. Київ.

Цей допис варто читати разом з родиною у присутності дітей. Мені дуже цікаве ваше ставлення до написаного.

Часто можемо бачити, що батьки чи вчителі сварять дитину за оцінку та постійно всілякими способами намагаються оцінку ту підвищити. Батьки принципово вважають, що оцінка – це обличчя їхньої дитини. Таке ставлення до шкільної оцінки мене як людину, як педагога просто обурює і викликає занепокоєння про наше майбутнє!

Не так давно закінчився перший семестр, і за традицією вчителі виставляли семестрові бали за освітні досягнення дитини. І в цей момент батьки починають штурмувати соціальні мережі та телефонними дзвінками тероризують вчителя щодо «не такої», на їхню думку, оцінки.

Часто у своїй роботі чую фразу: «Ви мою дитину оцінили на 6!» та багато інших, схожого характеру, словосполучень. Завжди намагаюсь реагувати на такі вислови батьків і обговорювати значення оцінки. Спілкування змінює ставлення до оцінювання дитячих знань. У подальшому батьки дякують, і ми бачимо прогрес у знаннях дитини.

Важливо пам’ятати і наголосити дитині, що «оцінка» в школі – це просто показник знань, який на даний момент є в учня. Також важливо пояснити, що оцінкою вчитель не оцінює саму дитину (особистість), а оцінює отримані знання, щоб у подальшому бачити, що потрібно підтягнути та над чим попрацювати.

Мені як педагогу подобається приклад, коли оцінку порівнюють із зарядом мобільного телефона.

Коли мобільний телефон показує низький заряд батареї (8%), це ж не означає, що телефон втратив свою привабливість та став не модним. Відтак, кожен знає, що треба взяти зарядку і підживити ґаджет.

Виникає риторичне питання про ставлення до оцінки. Оцінка – не самоціль, ціль – знання. Взяти книжку, почитати, вивчити тему – і оцінка отримає підзарядку. Все дуже просто!

Дорогі мої!

Сьогодні багато хто з оточуючих має низьку самооцінку. Спробуйте озирнутися навкруги – і ви побачите, наскільки багато людей навколо не помічають свої сильні сторони. Як на мене, це вина кожного з нас, тих, хто тією чи іншою мірою є архітекторами чиєїсь долі. Ми можемо одним своїм словом підняти людині віру в себе і надати їй крила!

Говоріть з дітьми з першого класу, що оцінка, яка би вона не була, – це лише показник знань, і ні в якому випадку не оцінка дитини як особистості.

Треба наголошувати дитині, що вона є індивідуальна, і таких, як вона, у світі більше немає.

Це проста істина життя, яку ми всі знаємо, але часто помічаємо, що не всі мають такі маркери.

Впевнений і сподіваюсь, що ця стаття для когось зіграє роль у подальшому. Дехто в ній, можливо, побачить себе та зробить висновки. Давайте разом проведемо роботу над помилками і змінимо цей світ!

Життя одне, і його можна прожити тільки один раз. Впустіть у своє життя віру в себе!

https://osvita.ua/blogs/88308/

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: РЕАКЦІЇ НА ЕКСТРЕМАЛЬНІ СИТУАЦІЇ

 У межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки за ініціативою першої леді України Олени Зеленської команда МОН спільно з психологами телеграм-каналу «Подбай про себе» продовжує надавати поради та рекомендації.

Сьогодні розповімо про типи реакцій на екстремальні ситуації. Вже 11 місяців українці проживають в умовах воєнного стану. Як психологічно підтримати людину, яка перебуває у стресовому стані?

1. Ступор і дезорієнтація – потребує термінового втручання. Може перейти в неконтрольовані хаотичні рухи.

• Ознаки: людина мовчить, дихання уповільнене, бліда шкіра, завмирає в одній позі.
• Що ви можете зробити:
• Спитайте «Як тебе звати? Встань. Дай руку. Зараз ми йдемо до (назвати місце куди йдете). Сядь. Пий». Можна дати гарячу солодку рідину чи шоколад. Обов’язково проговорюйте покрокові дії – візьми, сядь.
• Організуйте зайнятість: запропонуйте загорнутись в ковдру чи теплу куртку.
• Якщо людина плаче – це нормальна реакція на гострий стрес.

2. Істерика

• Ознаки: несподівані переходи від сміху до сліз.
• Що ви можете зробити:
• Дайте гарячий чай, це заспокоїть людину, заземлить її.

3. Плач

• Що ви можете зробити:
• Дайте гарячий чай, загорніть у теплу ковдру або куртку, хай людина виплачеться. Будьте присутнім під час плачу.
• Час від часу контролюйте стан.
• Не говоріть: «Не плач, заспокойся, перестань».
• Можна сказати: «Я поруч. Я з тобою. Ти можеш розраховувати на мене».

4. Контакт і діяльність.

• Якщо людина йде на контакт, запропонуйте техніки заземлення та саморегуляції.
• Залучіть до продуктивної діяльності. Попросіть допомогти вам щось принести, поставити гріти воду на чай тощо. Дайте короткі чіткі інструкції.
• Незалежно від екстремальної ситуації, вище названі реакції людини не варто сприймати як психічно нездоровий стан.
• Джерело інформації:https://mon.gov.ua/ua/news/psihologichne-zdorovya-reakciyi-na-ekstremalni-situaciyi