Емоційний зрив у людини з розладом аутичного спектру

02.03.2026

Аутичний зрив іноді також називають вегетативною бурею. Це реакція на відчуття сильного перевантаження, дистресу або дисрегуляції.

Подекуди аутичний зрив сприймають як істерику або, що ще гірше, як маніпуляцію з метою досягнення своєї мети, однак це не так.

Емоційний зрив – це не свідома поведінка, яку можна змінити, а скоріше неконтрольована реакція на надзвичайно інтенсивні почуття; фізична реакція на перевантаження мозку. Занадто велика кількість інформації від сенсорних або когнітивних стимулів запускає автоматичну нервову систему, яка потім сигналізує мозку, що людина перебуває в небезпеці. Це призводить до поведінки, яка викликає дистрес, та може проявлятися по-різному.

Як виглядає зрив у людини з РАС?

Дослідження показали, що люди із діагнозом РАС мають нейрони, які демонструють вищий рівень зв'язності порівняно з тими, в кого діагнозу немає. Тому аутисти більш схильні до перевантаження тригерами навколишнього середовища. Їхні сенсорні системи функціонують по-особливому, і надмірні стимули можуть викликати повний емоційний та/чи когнітивний зрив.

Зрив може виглядати як:

• Плач, голосіння, ридання

• Крики

• Кидання предметів, ламання предметів

• Махання руками або ходіння туди-сюди

• Відчуження або закритість

• Зціплення або скрегіт зубами

• Дисоціація

• Втеча (втеча)

• Биття, штовхання, кусання, штурхання ногами (предметів або інших людей)

• Інтенсивне стимулювання (наприклад, гойдання, голосові стимули, напруження м'язів, хрустіння суглобів)

Емоційні зриви у людей з аутизмом можуть тривати від десяти хвилин до години або довше, але часто тривають щонайменше 20-30 хвилин після того, як було виявлено та усунено початковий тригер (може тривати і довше, якщо тригер не виявлено).

Важливо зауважити, що така поведінка не є спланованим актом і людина часто має обмежений або взагалі не має контролю над поведінкою, яка може проявитися під час піку зриву.

Зриви є поширеним явищем для осіб з аутизмом не залежно від їхнього віку та рівня потреб у підтримці. Вони часто можуть бути викликані чутливістю до відторгнення, нетерпимістю до стресу та проблемами з регулюванням емоцій з-поміж інших причин.

Також можуть траплятися сенсорні зриви, коли мозок не в змозі одночасно обробити занадто багато зовнішніх подразників (наприклад: яскраве світло, гучна музика, шуми, що викликають біль або стрес, занадто багато людей, що розмовляють одночасно або поганий контроль температури).

Після зриву людині з РАС необхідний час, щоб відновитися фізично та стабілізувати емоційну регуляцію. Після зриву люди повідомляють, що не можуть пригадати подробиці того, що сталося. Ця втрата пам'яті сама по собі може бути стресовою і підсилювати тривогу.

Фактори, що провокують зриви у людей з аутизмом

Деякі конкретні фактори, що провокують зриви у людей з аутизмом, як у дітей, так і у дорослих:

• Сенсорні фактори

• Стрес

• Незадоволені потреби, про які людина не може повідомити

• Деструктивне середовище на роботі, в школі або вдома

• Непослідовність або зміна звичного розпорядку дня

• Недостатній сон

• Зміни в житті, такі як шлюб, народження дитини, переїзд, зміна роботи тощо

• Супутні психічні розлади, такі як тривога та депресія

• Гормональні зміни

• Хронічний біль, хвороба або інша інвалідність

• Реакції на нові ліки

• Відсутність контролю над певним елементом життя

Сенсорні подразники (тобто будь-які звуки, дотики, смаки, зорові або нюхові подразники) є одними з найпоширеніших тригерів зриву. Деякі більш конкретні приклади сенсорних тригерів, які можуть викликати або сприяти аутичному зриву, такі:

• Звуки: машини, тварини, голоси або музика

• Дотик: різні текстури одягу, дотик людей або дотик/наступ на небажану текстуру

• Візуальні подразники: візерунки, людні місця або занадто яскраве світло

• Запахи: запах їжі, парфумів, людей або тварин

• Смакові подразники: смак їжі, напоїв та ліків

• Подразники від руху, такі як подорож або фізичні вправи, які є занадто інтенсивними або швидкими

Когнітивні стимули є ще одним поширеним фактором, що сприяє аутистичному зриву. Коли мозок перевантажується надто великою кількістю інформації, яку потрібно одночасно обробити, тривогою під час діяльності (або в очікуванні діяльності) або надто великою кількістю різних видів інформації одночасно (наприклад, розмова кількох людей або розмова з демонстрацією діаграм та зображень), сенсорний дискомфорт призводить до порушення регуляції, що потім викликає зрив.

Дослідження показують, що це може бути пов'язано з тим, що мозок людини зі спектру, на відміну від нейротипового, не пристосовується і не «звикає» до деяких стимулів, тому відчуття загрози/тривоги/дистресу залишається на високому рівні, а не знижується.

Ознаки наближення зриву

Аутичний зрив може бути викликаний низкою факторів, і зазвичай є «попереджувальні» ознаки того, що людина наближається до зриву.

Деякі поширені ознаки, на які слід звернути увагу:

• Підвищена тривожність, така як непосидючість, гойдання або ходіння туди-сюди

• Труднощі в спілкуванні або чіткому вираженні своїх думок

• Підвищена чутливість до сенсорних подразників

• Легка фрустрація або роздратованість

• Відмова від занять, які зазвичай приносять задоволення

• Більш часте, ніж зазвичай, повторювання одних і тих самих дій

Зриви у дітей з аутизмом

Багато людей плутають зриви у дітей з аутизмом з істериками. Зриви та істерики можуть виглядати схожими, але це не одне й те саме. Істерики використовуються для контролю або маніпулювання результатом шляхом прояву екстремальної поведінки, вони мають кінцеву мету та загалом поведінка використовується як тактика для досягнення бажаного, тоді як зриви не мають мети або завдання. Зриви не мають кінцевої мети. Вони не мають стратегії чи мети, і, звичайно, не є спробою маніпулювання, адже вони мають реактивну природу і є ознакою стресу.

Зриви у дорослих з аутизмом

Хоча аутичні зриви зазвичай асоціюються з дітьми, важливо розуміти, що дорослі з аутизмом також можуть їх переживати. Зриви можуть траплятися на будь-якому етапі життя і ставати частішими в періоди підвищеного стресу або тривоги. Дослідження виявили, що дорослі з діагнозом аутизм описують зриви як відчуття, які «пронизують тіло, викликають відчуття заблюрення зору, підвищення температури м’язів та відчуття напруження в плечах» (Phung et al, 2022). Зауважують вони і про складнощі з когнітивними процесами: з мисленням, підбором слів та пригадуванням простої інформації. Дорослі з аутизмом висловлювали всеосяжне відчуття повного безладу, ніби їх оточення було оповите туманом невизначеності.

У тому ж дослідженні також обговорюється фаза, відома як вигорання, яка настає перед кризою у осіб з аутизмом. На цьому етапі людина з аутизмом відчуває втому, перевантаження, уповільнення когнітивних процесів і труднощі з когнітивними функціями. Людям із діагнозом аутизм дуже важливо відчувати підтримку та заохочення, щоб зменшити емоційний та сенсорний тиск під час цієї фази та щоб запобігти виникненню зривів.

Допомога людині з діагнозом аутизм під час зриву

Якщо людина переживає аутичний зрив, найкраще, що ви можете зробити, – це бути поруч і надати підтримку, заспокоюючи її, і не висловлюючи засудження. Людині необхідно розслабитися і почуватися в безпеці.

Коли ви поруч із особою, яка переживає аутичну кризу:

• Залишайтеся спокійними

• Не перебивайте їх, щоб не сприяти слуховому перевантаженню

• Рухайтеся повільно і спокійно (раптові рухи можуть змусити їх відчути, що вони в небезпеці або що їх «покарають» за кризу)

• Дайте їм простір

• Не торкайтеся їх без їхнього дозволу

Проявіть до людини доброту, турботу і співчуття, і знайте, що вона так само, як і ви, відчайдушно хоче, щоб зрив закінчився.

Деякі ідеї, які допоможуть заспокоїти людину, яка переживає зрив:

• Склянка води

• М'які іграшки або подушки, які можна тримати в руках

• Щось, на чому можна гойдатися

• Навушники з функцією шумозаглушення

• Заспокійливі запахи

• Спокійна музика (або весела музика, яка їй подобається, якщо вона це воліє)

• Спів, наспівування

• Важка ковдра або жилет

• Простір

• Тиша і спокій

• Прохолодний компрес для голови

Зрештою, криза мине. Людина з аутизмом може відчувати каяття, провину або сором і займатися самокритикою. Коли людина заспокоїться, вона може описати, що сталося, але нерідко буває, що людина майже або зовсім не пам'ятає, що сталося.

Зрештою, допомога людині з аутизмом у запобіганні (де це можливо) і подоланні зривів починається з того, що ви з самого початку демонструєте їй, що ви є безпечною, надійною і турботливою людиною.

Незалежно від того, чи ви є її батьками, чоловіком/дружиною, другом, членом сім'ї або фахівцем з підтримки, довіра є основою безпечних стосунків. Коли людина з аутизмом почувається з вами безпечно і комфортно, їй буде легше повідомити про дистрес, тривогу і наближення кризи, а це дасть вам можливість допомогти їй подолати її якомога м'якше і безболісніше.

https://www.resilience.help/blogs/emoczijnyj-zryv-u-lyudyny-z-rozladom-autychnogo-spektru/?fbclid=IwY2xjawQXacJleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFIcDI1ejVNN3NYTkJ4TGlwc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHltdXNYQdG36lMXZJUO7G42hy5YNVJ3TPw2mr4-VFZHTaBnyv9zeI-NZJMuw_aem_ZVPQLwizn4SWnvg3beCV_w

 Маркери маніпуляції у відеоконтенті - для підлітків.

(від Світлани Ройз)

1. Якщо після перегляду відео дуже різко змінюється емоційний стан. Відео викликає страх, огиду, сором, відчуття ейфорії, злість - це вже ознака того, що потрібно зробити паузу, відсторонитись на деякий час від відео та інформації.

Це не означає, що відео обов’язково маніпулятивне, але може означати, що хтось усвідомлено намагається впливати так, щоб спровокувати: обійти мислення - вплинути саме на емоції.

2. Технічні ознаки впливу - не завжди можуть бути маніпуляцією, це художні засоби. Але ми маємо бути уважними, коли йде дуже швидка нарізка кадрів, крупні плани сліз, емоцій, уповільнення в «потрібному» найемоційнішому місці, драматична музика

Це не обов’язково маніпуляція, але це керування переживаннями.

Ми уважні, до чого далі скеровують

3. Відчуття пришвидшення, тиску: терміново дивись, терміново купуй, лише зараз у тебе є можливість, залишилось 2 дні, залишилась в наявності лише 1 пара - відчувається тиск, щоб рішення робилось одразу ж, без перевірки інформації.

4. Є скеровування до однозначної відповіді, категоричність та узагальнення – винні конкретні групи людей, звучать слова: «немає сумнівів, всі знають, всім очевидно». Не дається альтернативної думки, немає пояснень та підтверджених фактів

5. Скеровування до зміни ставлення - складається відчуття, що світ поділений на своїх та «інших» (я усвідомлено не писала «чужих»). Ці «інші» можуть бути: батьки, вчителі, лікарі, люди іншої статі, національності….

Відео створює відчуття приналежності до певної групи і водночас дається різке протиставлення узагальнення і знецінення груп людей. Після перегляду відео ти різко змінюєш ставлення до інших.

6. Скеровування до дій. Які дії пропонується чи хочеться зробити після перегляду відео?

Чи не суперечить ця дія правилам безпеки, домовленостям, тим, чим зазвичай керуєшся.

7. Чому я довіряю саме цій інформації?

Пропоную правило з чотирма З: Змінився стан? Зупинись. Зроби паузу. З’ясуй

Джерело інформації: https://www.facebook.com/svetlanaroyz?locale=uk_UA

 Всесвітній день психічного здоров'я підлітків

Підлітковий вік — це не «важкий характер», це масштабна перебудова мозку!

Сьогодні, у Всесвітній день психічного здоров'я підлітків, ми хочемо поговорити про те, що відбувається всередині наших дітей. Це час великих змін, коли підтримка дорослих стає життєво необхідною.

Цифри, про які варто знати:

75% усіх психічних розладів починаються у віці до 24 років, а половина з них — до 14 років.

30% підлітків у світі хоча б раз відчували симптоми депресії, але лише кожен п’ятий отримує професійну допомогу.

Мозок підлітка завершує своє формування лише до 25 років. Префронтальна кора (відповідальна за логіку та контроль емоцій) «добудовується» останньою.

Цікаві факти:

«Емоційні гойдалки» — це фізіологія. У підлітків амигдала (центр емоцій) працює на повну потужність, тоді як «гальма» мозку ще слабкі. Тому злість або сум можуть накочуватися миттєво.

Сон — це ліки. Підліткам потрібно 9–10 годин сну. Дефіцит сну напряму корелює з рівнем агресії та тривожності.

Соціальне схвалення = виживання. Для мозку підлітка лайки в соцмережах або схвалення друзів активують ті ж зони задоволення, що й смачна їжа. Це не примха, а біологічна потреба бути частиною «зграї».

Як підтримати дитину?

Слухайте, не засуджуючи. Іноді підлітку потрібно просто «виговоритися», а не отримати чергову нотацію.

Валідуйте почуття. Фраза «Я бачу, що тобі зараз боляче/важко» працює краще за «Не переймайся, це дрібниці».

Будьте поруч, але не тисніть. Дитина має знати, що дім — це безпечна гавань, де її приймають будь-якою.

Пам’ятайте: психічне здоров’я підлітка так само важливе, як і фізичне. Якщо ви помітили тривалу апатію, відмову від хобі або різку зміну поведінки — зверніться до фахівця.

Марина Хонда

Київська міська державна адміністрація - КМДА

#ВсесвітнійДеньПсихічногоЗдоровяПідлітків #МентальнеЗдоровя #ПсихічнеЗдоровя #Підлітки