За визначенням дослідників, адаптація –
пристосування індивіда до умов та вимог нового середовища. ЇЇ результатом є
пристосованість як особистісна якість, що виступає показником життєвої
компетентності індивіда. Вона включає в себе наступні складові:
адаптація
біологічна – пристосування організму до фізичних умов температури,
вологості, освітлення, запахів, звуків та змін у власному організмі;
адаптація
психологічна – пристосування дитини як особистості до існування у школі
згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами;
адаптація соціальна
– інтегративний
показник стану дитини, який відображає її здатність адекватно сприймати
навколишню дійсність до людей, подій, учинків, спілкуватися, вчитися,
регулювати поведінку відповідно до сповідань інших. Якщо
у школяра проявляються усі ці складові, тоді адаптаційний процес можна вважати
завершеним успішно.
Період адаптації до
навчання у 5-му класі є одним із найважчих періодів шкільного життя. Це
обумовлено сукупністю тих змін, що відбуваються в шкільному середовищі й внутрішньому
світі дітей 10-11-річного віку. А саме:
• збільшення обсягу й розмаїтість змісту освіти;
• збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення
кола вчителів, з якими учні змушені систематично спілкуватися;
• на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;
• відбувається перехід до кабінетної системи навчання;
Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору
характеризується низькою організованістю, неуважністю й недисциплінованістю на
уроках, зниженням інтересу до навчання і його результатів; із психологічної -
зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.
Протягом адаптаційного періоду (І-е півріччя навчання) у
п'ятикласників повинне сформуватися так зване «почуття дорослості», що
проявляється в новій особистісній позиції: 1) стосовно навчальної діяльності;
2) стосовно школи й предметів; 3) стосовно однокласників; 4) у новому
відношенні до внутрішнього світу.
