Труднощі та проблеми адаптації учнів 5 класу до навчання в школі ІІ ступеня

За визначенням дослідників,  адаптація – пристосування індивіда до умов та вимог нового середовища. ЇЇ результатом є пристосованість як особистісна якість, що виступає показником життєвої компетентності індивіда. Вона включає в себе наступні складові:

адаптація біологічна – пристосування організму до фізичних умов температури, вологості, освітлення, запахів, звуків та змін у власному організмі;

адаптація психологічна – пристосування дитини як особистості до існування у школі згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами;

адаптація соціальна – інтегративний показник стану дитини, який відображає її здатність адекватно сприймати навколишню дійсність до людей, подій, учинків, спілкуватися, вчитися, регулювати поведінку відповідно до сповідань інших. Якщо у школяра проявляються усі ці складові, тоді адаптаційний процес можна вважати завершеним успішно.

Період адаптації до навчання у 5-му класі є одним із найважчих періодів шкільного життя. Це обумовлено сукупністю тих змін, що відбуваються в шкільному середовищі й внутрішньому світі дітей 10-11-річного віку. А саме:

• збільшення обсягу й розмаїтість змісту освіти;

• збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично спілкуватися;

• на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

• відбувається перехід до кабінетної системи навчання;

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, неуважністю й недисциплінованістю на уроках, зниженням інтересу до навчання і його результатів; із психологічної - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Протягом адаптаційного періоду (І-е півріччя навчання) у п'ятикласників повинне сформуватися так зване «почуття дорослості», що проявляється в новій особистісній позиції: 1) стосовно навчальної діяльності; 2) стосовно школи й предметів; 3) стосовно однокласників; 4) у новому відношенні до внутрішнього світу. 

Нові умови навчання в середній школі висувають високі вимоги до інтелектуального розвитку учнів, підвищують темпи навчальної діяльності. Усе це викликає напруження психіки дитини, може призвести до перевтоми, високого рівня тривожності, труднощів у соціально– психологічній адаптації.

Важливою умовою успішної адаптації є рівень готовності до навчання в школі ІІ ступеня. Можна виділити наступні складові поняття «готовність до навчання в середній школі»: сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу; новоутворення молодшого шкільного віку - довільність, рефлексія, мислення в поняттях (у відповідних віку формах); якісно інший, більш  дорослий  тип взаємин з вчителями і однокласниками. Готовність (або неготовність) учнів до наступного віковою і освітнього етапу проявляється не тільки в ступені успішності їх навчання, але і в тих переживаннях, які відображають те, як саме ця успішність оцінюється самими школярами. Не всякий неуспіх може викликати негативні переживання, а з іншого боку, в деяких випадках і цілком пристойні, з точки зору педагогів, досягнення розцінюються учнями як незадовільні. Тому шкільному психологу необхідно враховувати і зміст цих переживань, і їх адекватність.

Більшість проблем, труднощів викликається двома групами причин: недоліками в навчанні школярів та порушеннями характеру їхнього спілкування зі значимими людьми. Обидві ці причини взаємопов'язані, але в кожному окремому випадку причинно-наслідковий характер цього зв'язку, ступінь вираженості того чи іншого порушення розвитку, значимість його на тлі індивідуальних психічних особливостей кожної дитини будуть різними. Тому ефективність роботи практичного психолога в більшій мірі буде залежати від того, наскільки враховано ним при вирішенні цих проблем поєднання загального та особливого, як конкретизовані загальні закономірності стосовно до реальної ситуації.

Однією з найбільших проблем при переході дітей з початкової школи в середню є складність адаптації учнів 5 класу до нових вчителів, що супроводжується часто конфліктами, взаємним невдоволенням вчителів та учнів один одним. Іноді з'являються специфічні труднощі у класного керівника в його контактах не тільки з дітьми, але і з батьками. На відміну від початкової школи батьки отримують тепер інформацію про своїх дітей від різних вчителів, тому мають можливість зіставити успіхи у навчанні дитини, її поведінку на різних уроках, у різних ситуаціях шкільного життя. Вони порівнюють ці успіхи і невдачі своїх дітей у сьогоденні з тими, які були раніше, і зміни в гіршу сторону, що виникають іноді в V класі, часто пояснюють недостатньою кваліфікацією, неправильним ставленням викладачів, особливо класного керівника. Це, природно, може стати причиною появи конфліктів між батьками та вчителями, що, в свою чергу, відбивається на характері ставлення дітей до школи, навчання, вчителя і посилює труднощі перехідного періоду.

 Дослідження відносин в системі «вчитель – учень» показують, що вони залежать від того, яким вважається клас (учень) з точки зору педагогічного колективу – «важким» або «легким». Так, наприклад, «важких» учнів з «важких» класів вчителі оцінюють набагато нижче, ніж таких же по успішності і поведінці школярів з благополучних, за оцінками дорослих, класів. У роботі з «важким» класом переважають оціночні судження загального негативного характеру, численні дисциплінарні зауваження, часто на шкоду корисній навчальній інформації. З іншого боку, і у школярів «важких» класів спостерігається велика чутливість до прояву педагогом доброти, розуміння, справедливості. Таким чином, труднощі у взаєминах учнів 5-х класів з новими вчителями можуть бути викликані дією багатьох обставин. Ймовірно, не слід вважати зміну одного вчителя багатьма найбільш істотною причиною. У більшості шкіл учні, починаючи вже з I класу, крім вчителя-класовода мають справу і з іншими педагогами: фізкультури, музики, а також групи продовженого дня. Тому до V класу у них вже накопичений досвід взаємодії з різними викладачами, що значною мірою знижує ефект новизни від зустрічі з педагогами середньої школи. Однак останні, як правило, в перший час погано знають своїх учнів, їх сильні і слабкі сторони, зміст сформованого у них образу «хорошого» вчителя і т. д. Помилки вчителів і невикористані можливості в реалізації індивідуального підходу, природні в такій ситуації, а також невиправдані на перших порах очікування дітей з приводу відносини, стилю спілкування з ними нових педагогів є джерелами труднощів адаптації, досить поширеними при переході в середню школу. Завдання шкільного психолога - працювати не тільки зі школярами, але і з вчителями як початкової, так і середньої школи, особливо з майбутніми класними керівниками, щоб допомогти дітям менш болісно приймати новий тип відносин.

До початку навчання в середній школі учні приходять часто з невирішеними вчасно проблемами в навчанні, стосунках з іншими людьми. Але якщо в молодших класах багато з таких дефектів могли не приводити до серйозних порушень, то тепер вони можуть виступати  як істотна перешкода повноцінного навчання і виховання підлітків. Перехідний період, як правило, загострює всі проблеми дітей, як явні, так і приховані поки що від уваги педагогів. Кожна «проблемна» дитина індивідуальна і за власними особливостями, і за характером труднощів, яких зазнає, і по соціальній ситуації розвитку. Тому діагностична програма має бути спрямована на з'ясування різних сторін психічного розвитку дитини та обставин його життя, які на перший погляд може і не мають безпосереднього відношення до змісту досліджуваних труднощів.