Булінг у школі — це не просто дитячі пустощі чи «звичайна» бійка, це глибока рана, яка залишає шрами на все життя. Батьки/опікуни та вчителі повинні уміти вчасно розпізнавати тривожні сигнали, підтримувати дитину, створювати безпечне середовище та вчити дітей поважати одне одного.

Булінг може проявлятися як:

фізична агресія — штовхання, підніжки, удари, бійки;

образлива поведінка — образливі погляди, жести, міміка;

психологічні маніпуляції — поширення чуток, ізоляція від колективу, ігнорування, погрози чи шантаж;

посягання на особисті речі — крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей;

образи в інтернеті — приниження, погрози або поширення образ у соцмережах, месенджерах тощо.

Батьки мають обов’язково втрутитися, якщо їхня дитина зазнає цькування.

«Не контактуйте із нападником. Також не варто радити своїй дитині “давати здачу”. Це, з одного боку, перекладає відповідальність на мішень булінгу, а з іншого — особливо в старших класах, коли булінг більш витончений і прихований, раптовий спалах агресії з боку вашої дитини зробить саме її винуватою та “неадекватною” в очах вчителя. Покажіть дитині, що ви на її боці та допоможете розібратися. І ні в якому разі не транслюйте упередження про те, що цькують “слабаків” або що “це природний етап дорослішання”», — радить Настя Мельниченко (Nastya Melnychenko), аспірантка Інституту соціальної та політичної психології, гостьова дослідниця департаменту психології Принстонського університету, яка досліджує булінг в Україні, розробниця онлайн-курсів «Школа без цькувань. Учителю» та «Школа без цькувань. Батькам», авторка книги «Зрозуміти (і здолати) булінг».

Детальніше про те, як допомогти дитині — у картках

Поради експертки Насті Мельниченко, як школа може протидіяти булінгу ще до його появи, читайте на сайті ЦГЗ: https://tinyurl.com/u9fjtbuz