ДИТИНА НЕ ХОЧЕ В ШКОЛУ

Сніданок на столі, мама поспішає на роботу, тато шукає ключі, а дитина сидить за столом непорушно.
— Час іти в школу, - каже мама.
Проте дитина не квапиться, а її очі наповнюються слізьми.
— Я сьогодні не піду.
Спершу здається, що це просто каприз. Може, не виспалася?
Але минають хвилини, а вона все більше замикається в собі, стискає руки, відвертається.
Починаються умовляння, пояснення, обіцянки.
Та чим більше дорослі намагаються переконати - тим сильніше дитина протестує.
І тоді розгублені батьки вже не розуміють: що це - лінь, маніпуляція чи втома?
______

Насправді це може вказувати на те що дитина не справляється і причинами можуть бути:

Якщо дитина плаче, боїться відстати у навчанні, боїться зробити помилку або засмучується через дрібні труднощі - це не лінь а шкільна тривожність: страх бути оціненим, покараним або неприйнятим.
Її часто мають діти, які надто стараються, бо бояться розчарувати дорослих.
У таких випадках допомагає не суворість, а спокійна підтримка та ваші пояснення дитині про те що помилятися - це нормально, адже помилки це наші "помічники", бо через них ми отримуємо досвід і вже потім розуміємо як зробити правильно.

Якщо дитина злиться, відмовляється збиратись, різко реагує на тему школи - це може бути форма протесту.
Протест народжується там, де дитина почувається безсилою або непочутою.
Можливо, її потреби, темп, емоції постійно ігноруються.
У цьому випадку важливо не "зламати" опір, а почути його сенс: що саме у шкільному житті для дитини неприйнятне?

Буває, що дитина не хоче йти до школи не через страх чи протест, а просто через перевтому.
Постійна зміна форматів навчання, гаджети, гуртки, інформаційне навантаження - усе це виснажує навіть дорослих.
Тоді найкраща допомога - це зменшити темп, дати можливість побути вдома, поспати, відновитися.

Іноді відмова йти до школи пов’язана з тим, що дитині важко знайти сенс у навчанні (навіщо робити завдання).
У таких випадках важливо не примушувати, а допомогти дитині відчути, що навчання може бути зрозумілим і посильним.
Маленькі успіхи, похвала за зусилля, цікавіші способи вивчення матеріалу - усе це поступово пробуджує інтерес і бажання вчитися.
Коли ми наголошуємо на тому що "це було складне завдання, проте ти доклав зусиль і впорався з ним" - у дитини справді "виростають крила".
Пам'ятаю, як сама пояснювала сину завдання з математики використовуючи іграшки, адже на сторінці був лише текст, без малюнку, і сину на той час було ще складно уявити ту непросту умову.
Задача була про дві вантажівки з піском, тож внагоді стали не лише машинки а й ваги. І це був дійсно цікавий спосіб що допоміг сину зрозуміти поняття "більше - менше".

1. Спостерігайте не лише за словами, а й за тілом дитини: біль у животі, головний біль, сльози зранку може бути "мовою тіла" якою "говорить" тривога.
2. Не поспішайте карати або змушувати - спочатку з’ясуйте, що стоїть за відмовою.
3. Відновіть контакт: спільна дорога до школи, спокійна розмова, відчуття, що дитину розуміють - це найкраща профілактика опору.
4. Якщо труднощі затягуються - варто звернутись до дитячого психолога, щоб допомогти дитині без тиску повернути мотивацію й безпеку.
________


Для одних школа - це цікаво і нескладно, для інших - виклик, який потребує підтримки.
І це нормально.
Порівнювати дітей - це все одно що вимірювати час цвітіння різних квітів.
Хтось розквітає швидко, а комусь потрібне більше тепла, довіри й спокою.
Тому наше завдання, як батьків - завжди підтримувати.
Адже там, де дитина відчуває підтримку, безумовне прийняття і розуміння що її зусилля не марні, з’являється сила вчитись, долати труднощі й зростати у своєму унікальному ритмі.


Чваркова Тетяна
Джерело інформації: https://www.facebook.com/tetiana.cvarkova?locale=uk_UA
Немає коментарів:
Дописати коментар