Азбука безпеки під час зимових канікул

Дитяча безпека: прості правила

Діти швидко ростуть і прагнуть до самостійності. Однак важливо навчити їх правилам поведінки з незнайомцями. Ось декілька підказок, які допоможуть батькам у цьому питанні. 1. Приховуйте ім'я та прізвище дитини Деякі батьки підписують особисті речі дітей на випадок втрати, наприклад, рюкзак чи форму. Проте таким чином про ім'я дитини може дізнатися стороння людина. А звернення до дитини по імені може бути сприйняте дитиною більш довірливо, аніж просто «хлопчик» чи «дівчинка». Тому краще на бирці писати телефон батьків - тоді, якщо втрачена річ буде знайдена, вам зателефонують. 2. Кодова фраза для всієї сім'ї Придумайте пароль, який знатимуть лише члени вашої сім'ї. І, якщо станеться ситуація, що забрати дитину зі школи ви попросили когось зі знайомих, дитина вимагатиме повідомити їй «кодову фразу», а її незнання має насторожити школяра. 3. Зберігати дистанцію Дитина має знати, що незнайомці можуть заговорити не тільки дітей, але й дорослих, тому важливо швидко піти в безпечне місце вже через 5-7 секунд після початку розмови. Слід стояти від незнайомця на відстані 2-2,5 метрів. Якщо він наближається, необхідно робити відповідно крок назад. Разом з дитиною потренуйте цю ситуацію. 4. Кричати «Я його не знаю» Повідомте дитині, що якщо її схопив незнайомець, то можна і необхідно поводитись «погано»: кусатися, дряпатися, вириватися і привертати увагу будь-якою ціною, навіть, якщо дуже страшно. Необхідно гучно кричати: «Я його не знаю! Він хоче мене забрати!» Варто з дитиною час від часу тренуватися так робити. 5. Не заходити до ліфту з незнайомцями Привчіть дитину чекати ліфт спиною до стіни, щоби бачити всіх, хто до нього підходить. І, якщо це незнайома чи малознайома людина, під будь-яким приводом не заходити з нею до ліфта: робіть вигляд, що щось забули, чи йти до поштових ящиків. Якщо людина запрошує зайти до ліфта, найкращий варіант - спокійно відповісти, що батьки дозволяють їздити в ліфті лише самій або з сусідами. Якщо незнайомець намагається затягнути в ліфт, необхідно кричати, кусатися та битися. 6. Кнопка SOS та додаток для відстеження Сучасний світ технологій дозволяє батькам у будь-який час дізнатися про місцезнаходження дитини. Це можна зробити, встановивши, наприклад, мобільний додаток. Гаджети з тривожною кнопкою можуть бути у вигляді годинника, брелка, браслета тощо. 7. Тікати від машини необхідно в зворотному напрямку Так, всі ми вчимо дітей не сідати в чужу машину. Але варто також, щоб діти запам'ятали правило - тікати від машини в зворотному від її руху напрямку. Поки водій розверне авто, дитина вже встигне відбігти на безпечну відстань.

 

Поради для батьків та дітей, які залишили свої домівки

 

Як стабілізувати свій психологічний стан відчуття суму за домом? UNICEF дає декілька порад.

Через війну багато людей в Україні залишили свій дім. Хтось їхав подумки сподіваючись повернутися за декілька днів чи тиждень. Але минув вже місяць війни і чимало людей відчувають сум за домом

Не звинувачуйте себе ні в чому (не поїхали раніше, поїхали не туди, чому поїхали, а не залишилися тощо). Запам'ятайте: під час війни будь-які прийняті вами рішення про безпеку вашої сім'ї, є правильними.

Відслідковуйте негативні думки та виділіть собі час на них, переключайте себе на позитивні думки/спогади. Фокусуйтесь на позитивних спогадах, які є для вас підтримкою.

Якщо відслідковуєте, що ви застрягли на якійсь думці, переключіть себе на просту дію, наприклад, помийте посуд.

За можливості, підтримуйте спілкування з іншими людьми, не тільки смс-повідомленнями, а й за допомогою відеозв'язку.

Відслідковуйте власне дихання: там де ви завмираєте - якщо ви затамували дихання або воно поверхневе - покладіть одну руку на живіт, іншу на плече та почніть дихати животом.

Дайте собі можливість прожити емоції - спогади про дім, роботу, близьких, які залишись, можуть викликати сум, тривогу, страх - дозволяйте собі ці почуття, сльози.

Реагуйте на свої потреби та намагайтеся їх задовольняти.

Спогади про дім та бажання повернутись, побачити близьких людей, можуть викликати наступні тілесні реакції: тремор, труднощі із засинанням, прискорене серцебиття, спазми тощо. При цьому можна, якщо тремор - підсилити тремтіння (пострибати, потрусити руками тощо), якщо морозить - накритися ковдрою, якщо труднощі із засинанням - за дві години вимкнути перегляд новин, відслідковувати дихання, обійняти близьких, які поруч, зробити очима 8-ку тощо.

Відслідковуйте негативні поведінкові реакції, наприклад, бажання дистанціюватися від усіх та ізолюватися; напади агресії, що спрямована на себе; вживання алкоголю, думки на кшталт "Нічого не має більше сенсу, я все втратила/втратив", "Мене більше нічого не цікавить, я нічого не хочу робити", "Я не зможу знайти роботу" тощо. Якщо вони є - формуйте нові ритуали та нові сенси. Долучайтеся до волонтерства, якщо немає змоги працювати, гуртуйтеся з однодумцями тощо.

Обмежте перегляд новин, безперервне читання соціальних мереж. Виділіть час для новин та споживайте новини тільки з перевірених джерел.

Виконуйте фізичні вправи, які допоможуть впоратися з напруженням та стресом.

Якщо ви відчуваєте, що ваш стан не змінюється і вам важко з ним впоратись самостійно, вкрай важливо звернутись за професійною психологічною допомогою.

                                       ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ

 КОЛИ ПОЧИНАЄТЬСЯ ВІЙНА, ВОНА ПРИНОСИТЬ СТРАХ, ПРИГНІЧЕННЯ, ЗЛІСТЬ І ТРИВОГУ, ХОЧ ЯК БИ ДАЛЕКО НЕ ВІДБУВАЛИСЯ ЇЇ ПОДІЇ. Діти завжди потребують захисту та безпеки, які можуть дати лише батьки, надто в часи кризи. Що б не відбувалося, дитина намагається сприймати світ стабільним і передбачуваним. Є декілька правил спілкування з дітьми, дотримуючись яких, можна, попри що б там не було, виявити необхідну для них підтримку й навіть забезпечити певний рівень комфорту.

 1. Довідайтеся, що дитина вже знає і як почувається. час та місце, враховуючи, що розмова має виглядати природньо. Дитина повинна почуватися безпечно та мати можливість вільно говорити, як от під час сімейної вечері. Намагайтесь уникнути розмов безпосередньо перед сном. Найкращим початком стане знайоме для дитини запитання про те, як вона почувається. Деякі діти можуть розуміти дещо з того, що відбувається, і не сильно через те перейматися, але багато хто відчуває мовчазну тривогу, зокрема і через нестачу інформації. Іноді розпочати розмову допоможуть малюнки, казки, оповідки (для молодшого віку). Діти здобувають інформацію по-своєму, тому важливо дізнатися, що саме вони вже почули та побачили. Треба бути готовим до запитань, які можуть видатися надміру гострими, наприклад: «Ми всі загинемо?», і зрозуміти, що вони спричинені, в першу чергу, страхом. Визнайте за дитиною право на почуття, зрозумійте, що боятися – то природно.

Як налагодити стосунки з батьками

Зацікавило? Перейдіть за покликанням

2 жовтня - Міжнародний день соціального педагога

Зацікавило? Перейдіть за покликанням