Мама і дитина

Стосунки дитини та мами: дитина не любить маму?

Як це не дивно, але таким питанням задаються найчастіше мами. Їм здається, що дитина не любить свою матусю, яка для неї готова на все, або, що ще "жахливіше", вона більше матусі любить татка, а то й дідуся-бабусю. Прикро,  що там казати. Проте, здається, мами деколи перебільшують масштаби лиха - хоча буває, що й применшують, не бажаючи бачити очевидного. Отже, давайте розберемося, який героїзм може служити причиною "нелюбові".

Дитина приблизно років до 2 дійсно любить маму, будь-яку. Інша справа, що моделі відносин в сім'ї різні: в одній дитині дозволено маму навіть бити, і за це нічого не буде (небезпека в тому, що така поведінка може закріпитися), а в іншій - це буде сприйнято як нонсенс і більше не повториться. Тому б'є-цілує - не показник любові. Це тільки варіанти вираження себе, залучення уваги.

А можливо, з мамою відносини і справді «не дуже», мама сувора, або холодна, або просто замотана до краю, і дитина будь-яким шляхом хоче добитися її уваги - ну хай хоч так, хай поганою поведінкою, биттям-кусанням.

Ще момент, чому на «погане ставлення» скаржаться частіше мами, ніж тата:  просто тому що мама весь день з дитиною. А татові увагу гарантовано і так, він бачить дитину не так довго: йдучи на роботу поцілує, приходячи з роботи пограється, покупає перед сном - і це ще найбільш оптимістичний сценарій. А мама - ось вона, нікуди не дінеться, завжди доступна. Тому часто в перші роки життя маляти тато буває тільки об'єктом любові, а мама - ще і полем для експериментів.  Крім того, не будемо забувати, що на мамі часто всі побутові і "поліцейські" (дисциплінарні) - тобто малоприємні - функції, а тато - свято це: прийшов, посміхнувся, щось приніс, на руки взяв. А мама весь день бу-бу-бу так бу-бу-бу, те не чіпай, туди не ходи - чого ж дивуватися, що малюк хмуриться?

А от що стосується дітей старшого віку, 3-5 річних, то, хоча в них є колосальна потреба любити маму, далеко не завжди дитині з мамою щастить. Доля такого малюка нелегка: життєво важлива потреба в любові не задоволена (якщо мама зла, надмірно сувора, навіть жорстока, або ж байдужа), вона заганяється на задвірки душі, з чого виростають великі проблеми згодом. Дорослішаючи, дітки, яким не вдалося як слід полюбити маму-тата, укладають  шлюб з першим зустрічним чи йдуть на свідомо програшні відносини, тому що потреба любити скупчується колосальна, плюс невпевненість у собі, що найчастіше йде в парі. Проте до всього цього - коли ще дійде, а нелюбов - ось вона, вже виявляється: дитина може уникати маму чи бути з нею жорстокою, або вести себе з нею зухвало - варіантів маса.

Критичної точкою є проходження дитини через так звану едіпальную фазу розвитку - коли у віці 5-6 років у неї проходить ідентифікація з одним з батьків своєї статі. Спершу дитина немов «закохується» в одного з батьків протилежної статі: дівчатка обожнюють тата (психологи називають це фазою Електри), хлопчики мріють одружитися на мамі ( "Едіпова фаза").

Відповідно, виникає напруженість у відносинах: хлопчик ревнує маму до батька, дівчинка - батька до мами (причому тут все так химерно, що можуть загостритися відносини як з батьком своєї, так і протилежної статі - залежно від емоційного забарвлення відносин, що вже склалися в сім'ї, а також від реакції того або іншого з батьків на почуття дитини). Але, так чи інакше, якщо все пройшло благополучно, дитина розуміє і приймає своє місце у відносинах батьків і свою роль у сім'ї.  Відбувається її власне самовизначення - хлопчик  чи дівчинка і як їй поводитися відповідно з цим фактом. І далі до підліткової кризи мами можуть зітхнути спокійно. Однак якщо мати надмірно різко відштовхнула хлопчика з його "любов'ю", або ж дівчинка погано впоралася зі своєю "фазою Електри", так і не позбувшись на підсвідомому рівні від впевненості, що тато повинен належати тільки їй, а мама - конкурентка і суперниця відтепер і навіки віків, то відносини з мамою можуть сильно охолонути. Це особливо яскраво починає проявлятися в підлітковому віці, коли під впливом гормональної перебудови організму підліток в якійсь мірі втрачає контроль над своїми емоціями. І тут слід розмежовувати ситуації: якщо до 11-12 років все було добре, а потім дитина раптом «зіпсувався» - це одне, це нормальний прояв кризи підліткового віку.

Якщо ж вже була холодність і напруженість у відносинах з матір'ю, то в підлітковому віці всі процеси тільки посиляться, і тут, власне, можна порадити тільки запастися величезним терпінням і просто перечекати. Тому що спроба зламати і переробити закінчується ще більшим крахом, і тоді залишиться тільки сподіватися, що відносини з дитиною налагодяться коли-небудь, у випадку, якщо вона і сама стане батьком і відчує, що це - не фунт ізюму, і простить великодушно тих , хто його самого виховував, як умів.

Автор: Наталя Проценко

Джерело інформації: http://itstechnology.ru/page/ditina-ne-ljubit-mamu