У рамках Тижня безбар’єрності психологічна служба ліцею провела просвітницько-рефлексивну зустріч з педагогічними працівниками.
🔹 Захід розпочався зі вступного слова психолога та ознайомлення з поняттям безбар’єрності.
🔹 У просвітницькому блоці було висвітлено основні принципи інклюзії, типові бар’єри в освіті, а також обговорено реальні кейси.
🔹 Під час анкетування учасники оцінили власну поінформованість та висловили думки щодо потреб у створенні доступного освітнього простору.
🔹 У форматі рефлексивного кола «Я – агент змін» педагоги поділилися власними враженнями, ідеями та зобов’язаннями щодо впровадження принципів безбар’єрності у своїй діяльності.
Захід сприяв формуванню толерантного, відкритого й підтримувального професійного середовища в колективі.
З 19 до 25 травня 2025 року в Україні проводиться перший Національний тиждень безбар'єрності, ініційований Міністерством культури і стратегічних комунікацій спільно з Міністерством розвитку громад та територій України та Радником — уповноваженим Президента України з питань безбар'єрності.
Захід спрямовано на формування в українському суспільстві культури безбар'єрності через підвищення обізнаності, мотивацію до змін та популяризацію позитивних прикладів рівності можливостей для всіх суспільних груп.
Тиждень проходитиме під гаслом «Безбар'єрність — це коли можеш», кожен день якого присвячено окремому аспекту безбар'єрності в сучасному українському суспільстві.
Тиждень безбар'єрності проводиться в рамках реалізації Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року, ініційованої Першою леді України Оленою Зеленською.
Більше про складові безбар’єрності та про усунення будь-яких бар’єрів для різних груп людей на всіх рівнях читайте в «Довіднику безбар’єрності».
Безбар’єрність — це концепція, що передбачає створення умов, за яких усі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Це шлях до створення комфортного середовища, де немає обмежень і кожна людина має змогу реалізувати свій потенціал.
Нагадаємо, 2021 року за ініціативи першої леді України Олени Зеленської ухвалено Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. У квітні Кабінет Міністрів України оновив цю Національну стратегію та затвердив План заходів на 2025-2026 роки з її реалізації.
– Ніколи не публікуйте свої контактні дані, адресу, школу або іншу персональну інформацію в соціальних мережах.
– Якщо незнайома особа пише вам у месенджерах або соцмережах, не відповідайте на її повідомлення.
Остерігайтеся підозрілих знайомств.
– Не погоджуйтеся на зустрічі з незнайомцями, які обіцяють легкі гроші, подарунки чи інші вигоди.
– Уникайте спілкування з тими, хто пропонує “цікаву роботу”, особливо якщо вона стосується збору інформації про військові об’єкти, зйомки фото/відео, передачі речей чи грошей.
Зважайте на підозрілі завдання.
– Якщо вас просять щось сфотографувати чи записати (мости, дороги, об’єкти інфраструктури), це може бути спроба залучити вас до незаконної діяльності.
– Подібні дії підпадають під статтю 111 Кримінального кодексу України (державна зрада) або статтю 258-3 (створення терористичної групи).
Не передавайте підозрілі пакунки.
– Якщо незнайома особа просить передати пакет чи інші речі, категорично відмовляйтеся.
Розумно ставтеся до інформації.
– Не довіряйте всьому, що читаєте в інтернеті. Деяка інформація може бути фейковою та створена, щоб викликати недовіру до України.
Завжди розповідайте батькам або вчителям
– Якщо вас турбує чиєсь спілкування або поведінка, не тримайте це в секреті. Батьки, вчителі чи правоохоронці можуть допомогти.
Для батьків: як захистити дітей?
Контролюйте активність дітей у соціальних мережах.
– Перевіряйте, з ким вони спілкуються, які сайти відвідують і в яких групах беруть участь.
– Поясніть, що особиста інформація має залишатися приватною.
Обговорюйте ризики з дітьми.
– Розкажіть, як працюють методи вербування: обіцянки грошей, подарунків, цікавих завдань.
– Поясніть, що будь-яке спілкування з підозрілими особами може бути небезпечним.
Навчіть дітей казати “ні”.
– Діти мають знати, що вони можуть і повинні відмовлятися від будь-яких пропозицій, які здаються їм підозрілими.
Встановіть довірливі стосунки.
– Дитина має бути впевнена, що може розповісти вам про будь-які свої проблеми чи підозри.
Слідкуйте за змінами в поведінці.
– Якщо дитина стає закритою, постійно сидить у телефоні чи поводиться дивно, це може бути сигналом про проблему.
Інформуйте про кримінальну відповідальність.
– Поясніть дітям, що за співпрацю з ворогом передбачена кримінальна відповідальність:
– Стаття 111 ККУ (Державна зрада) – до 15 років позбавлення волі.
– Стаття 258-3 ККУ (Створення терористичної групи) – до 10 років ув’язнення.
Звертайтеся до правоохоронців.
– Якщо у вас є підозри, що ваша дитина може стати жертвою вербування або перебуває в небезпечному середовищі, звертайтеся до поліції чи СБУ за номером 102 або через спеціальні гарячі лінії.
Що робити, якщо дитина вже стала жертвою вербування?
Не панікуйте.
– Підтримуйте дитину, пояснюйте, що ви готові допомогти їй.
Зверніться до правоохоронців.
– Розкажіть про ситуацію до поліції або СБУ. Ваша відкритість може допомогти уникнути кримінальної відповідальності для дитини.
Поясніть наслідки.
– Говоріть чесно, які наслідки можуть бути, якщо дитина погодиться виконати вимоги зловмисників.
Пам’ятайте: профілактика — найкращий захист!
Спільна робота батьків, дітей, вчителів та правоохоронців допоможе захистити наших дітей від небезпеки вербування та забезпечити їхнє безпечне майбутнє.
Понад третина українців відчуває розчарування (39 %) і безсилля (35 %). Майже вдвічі більше – напруженість (61 %) і втому (59 %). Такий топ емоцій показало останнє соціологічне дослідження «Ти як?».
Виникають ці емоції частіше тоді, коли реальність не збігається з нашими очікуваннями. І це відчуття, за словами фахівців, дуже легко сплутати з втратою сенсів.
Сьогодні Україна разом із багатьма країнами розпочинає Місяць обізнаності про ментальне здоров’я. Щороку в травні ми голосніше розповідаємо про його важливість, про зняття стигми й визнання того, що піклуватися про себе — це нормально.
В Україні глобальна ініціатива відбудеться під гаслом «Ти як? Сенси поряд. Віднайди свої на платформі howareu.com».
У контексті ментального здоров’я говоритимемо саме про сенси, бо в моменти розчарування, безсилля, втоми й напруженості вони можуть стати внутрішньою опорою. Можуть слугувати дороговказом і дати перспективу. Не просто вказати напрям, а наповнити його змістом, відповідаючи на питання: «Для чого я щось роблю?»
Відсьогодні на платформі «Ти як?» щодня з’являтимуться сенси — теплі підтримувальні послання, які зібрала в «СенсоТеку. Ти як?» Всеукраїнська програма ментального здоров’я разом із психологинею Світлана Ройз.
Сенси доповнені практичними порадами щодо плекання стійкості та піклування про ментальне здоров’я. Серед них кожен і кожна знайдуть те, що резонує саме з ним. Для себе, для близьких, для дітей.
Так, у пригоді стане оновлений розділ «Самодопомога» — повноцінний онлайн-інструмент підтримки, що завжди поруч.
Також прості правила для плекання стійкості щодня пропонуватиме Моментал який «живе» ще й у форматі застосунку.
Як простір для рефлексії сьогодні працюватиме марафон «СенсоТека. Ти як?» на сторінках «Ти як?» та Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ.
Прилучайтеся. Можливо, ці роздуми допоможуть віднайти власні ментальні опори. Адже Місяць обізнаності про ментальне здоров’я — це не лише про інформування. Це про увагу — до себе, до близьких, до цілого всесвіту всередині.
А сенси — у простому: у словах, зустрічах, діях, у всьому, що підтримує й наповнює. Їх не треба довго шукати — вони вже є в кожному з нас.
Станом на початок 2023 року через війну в Україні близько третини території забруднено різними вибухонебезпечними предметами. Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) Сергій Крук каже, що для очищення землі знадобляться десятки років, спеціальна техніка та кваліфікований персонал.
На жаль, під час робіт з розмінування отримують поранення та гинуть піротехніки. Також мінна небезпека несе постійні ризики для життя цивільних мешканців. За словами голови ДСНС, зараз заміновано не менше 30% території України. А це — понад 174 тисячі квадратних кілометрів.
Втім, дані про площі забруднення країни вибухонебезпечними предметами різняться та не є точними, адже поки триває війна, отримати достовірні цифри вкрай складно. За даними Mines Advisory Group, на цей час Україна є найбільш замінованою територією світу, випереджаючи попередніх "лідерів" – Афганістан і Сирію. Їх підрахунки про замінування територій нашої держави приблизно збігаються із тими, які надає Україна: це близько 170-180 тисяч квадратних кілометрів. Якщо провести аналогію з іншими країнами, це:
половина площі всієї Німеччини;
або вісім Ізраїлів;
або майже шість Бельгій;
або чотири Естонії.
Цивільне населення страждає від мін та ВЗВ в багатьох регіонах України. На жаль, новини про такі трагічні випадки вже давно не рідкість. Наприклад, наприкінці березня у Херсонській області тільки за один день на міні підірвалося четверо людей. Усіх було госпіталізовано з тяжкими травмами.
За підрахунками експертів на повне розмінування української території після завершення війни підуть десятки років. Та й те ‒ за умови, якщо цей процес рухатиметься систематично. ДСНС за час повномасштабних бойових дій вже вдалося вилучити майже 338 тисяч вибухонебезпечних предметів і майже три тонни вибухівки. З розмінуванням в Україні допомагають і міжнародні організації.
Утім, враховуючи те, що процес гуманітарного розмінування довготривалий, важливо інформувати населення про небезпеку, яку несуть міни та вибухонебезпечні залишки війни. Фахівці Данської ради у справах біженців (DRC) регулярно виїздять у регіони, щоб інформувати громадян про ризики.
Міни на територіях, де тривали бойові дії, ‒ величезна проблема для тих, хто там залишився жити після того, як у регіонах покращилася безпекова ситуація. Інформування про мінну небезпеку для DRC ‒ частина великого комплексного процесу, пов'язаного із розмінуванням територій.
"Такі знання ‒ це вже необхідність". Люди повертаються до мирного життя в умовах мінної небезпеки
Робочий день у інструкторів DRC починається рано-вранці. Вони вирушають у чергову поїздку, де інформують школярів із села Обуховичі на Київщині про ризики від мін та вибухонебезпечних залишків війни. Також вони навчають яких алгоритмів безпечної поведінки слід дотримуватись, якщо виявив міну або нерозірваний боєприпас, або побачив пораненого на замінованій території. Таке інформування на Київщині проводиться за підтримки Європейського Союзу.
"Сьогодні будемо проводити зустріч зі школярами ‒ буде кілька класів з дітьми різного віку. Для кожної вікової групи, розроблені адаптовані матеріали, відповідно особливостей розвитку дітей. Наприклад, першокласників навчаємо правилам безпечної поведінки на прикладі діток, які виявили небезпечний предмет", ‒ пояснює нам дорогою до Обуховичів Ігор Терещенко ‒ інструктор DRC з інформування про мінну небезпеку, який регулярно виїздить в на території, що забруднені вибухонебезпечними предметами.
Дуже часто дорогою нам трапляються позначки "Обережно міни": сумний знак того, що поруч ‒ небезпека. Діловод Обуховицького старостату Тетяна Варсєєва розповіла, що на території громади справді знаходили багато вибухонебезпечних залишків війни. В кінці лютого і протягом всього березня тут відбувалися бойові дії. Хоча обстріли та вибухи вже в минулому, люди досі оговтуються від тих страшних подій і тільки припускають, скільки вибухонебезпечних предметів могло залишитися в полях, в лісах, на узбіччях доріг, у покинутих будинках.
Тетяна Варсєєва показує один із вибухонебезпечних залишків війни, який знайшли на території старостату. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.
У місцевій школі у березні минулого року під час бойових дій сильно постраждали вікна, двері та все, що було всередині. На щастя, сама будівля 1976 року побудови залишилася цілою. У серпні почалися відновлювальні роботи: вікна та двері замінили, а в укритті зробили ремонт. Діти спершу навчалися дистанційно, а в середині осені 2022-го повернулися за парти. Тепер до укриття щоразу під час повітряних тривог спускаються і діти, і вчителі. Час проводять з користю ‒ у сховищі намагаються проводити уроки, не перериваючи занять.
"Діти дуже раді, що тепер знову ходять до школи. Очне навчання ‒ значно краще за дистанційне. На жаль, повітряні тривоги та мінна небезпека ‒ це тепер наша реальність, у якій ми живемо. Під час тривог діти вже звикли спокійно брати речі й спускатися в укриття. А про мінну небезпеку, звісно, тут знають. Але часто щось можуть забути, тому важливо проговорювати це з дітьми", ‒ говорить директорка школи, показуючи приміщення навчального закладу.
Переобладнане для навчання під час повітряних тривог укриття у школі в Обуховичах. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.
Учні школи добре поінформовані й слідкують за новинами в мережі, кажуть викладачі. Також всім добре відомо, що прилеглі території можуть бути забруднені мінами та вибухонебезпечними залишками війни.
"Звичайно, сьогодні ми знаємо, що є така небезпека. Але крім самого розуміння цього факту, важливо також знати, як розпізнати вибухонебезпечні предмети, і що робити, коли їх побачили. А як без цього: сьогодні такі знання ‒ це вже необхідність. Переживши те, що тут було минулої весни, ми зараз маємо також розуміти, яка небезпека залишилася. Київщина ‒ залишається однією із найбільш забруднених мінами та ВЗВ областей України. І дітям, і дорослим треба нагадувати про те, яку небезпеку це несе", ‒ говорить Євгенія Оденюк, педагог Обуховицького ліцею. Вона сама раніше вже побувала на тренінгу від представників DRC щодо мінної небезпеки.
Євгенія Оденюк. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.
Чутливі до будь-якого руху. В чому полягає небезпека усіх мін
Перше заняття, на якому дітей інофрмують про вибухонебезпечні предмети, співробітник DRC проводить для дітей молодших класів. На екрані ‒ яскраві прості картинки. Ось обачна дівчинка Катя, яка не йде гратися у небезпечне місце. А тут перед нами ‒ друзі Артем і Максим, які, попри застереження Катрусі, пішли гратися у небезпечне місце і виявили там небезпечний предмет. Вони пробують витягнути невідомий предмет із землі, що провокує вибух ‒ хлопчики сильно поранені й тепер їх рятують лікарі. Катя рятує їм життя, повідомивши дорослих про трагедію, яка сталася.
Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.
Потрібно пам’ятати про три "золоті" правила, якщо бачите міну чи інший вибухонебезпечний предмет, що не розірвався: не підходьте, не чіпайте, телефонуйте 101.
Старшокласникам розповідають ті ж самі правила, але вже у "серйозній" подачі — все як для дорослих.
"Міни завжди асоціюються із небезпекою. Міна ‒ це боєприпас, який було встановлено під землею, який знаходиться на землі або над землею і призначений, щоб здетонувати від присутності, близькості або контакту людини чи транспортного засобу з ним", ‒ розповідає інструктор Ігор.
Сучасні міни дуже чутливі до будь-якого впливу і можуть вибухнути, навіть якщо людина не чіпляє цей предмет або не контактує з ним. Міни бувають різних форм та різних кольорів. Найчастіше це кольори, які візуально дозволяють зливатися з поверхнями. Всі вони завжди небезпечні. До того ж сучасні міни не можуть бути переведені у небойовий стан.
Вибух за тисячні долі секунди. Різні види мін
За підрахунками міжнародних організацій, як мінімум дві третини постраждалих від мін у світі складає цивільне населення. Тому потрібно знати, якими бувають вибухонебезпечні предмети.
За призначенням міни поділяються на протитранспортні та протипіхотні. За назвою перших нескладно зрозуміти, що вони загрожують транспорту. Також, звісно, тим людям, які у цьому транспорті перебувають. Протипіхотні завдають шкоди не тільки "піхоті", а всім, хто опиниться у зоні ураження. Останні відрізняються формою, кольором та розмірами. Вони можуть бути виготовлені з різноманітних матеріалів, але найчастіше мають пластиковий або металевий корпус.
Протипіхотні міни можна відрізнити за характерним зеленим, коричневим або темно-коричневим кольорами. Вони легко зливаються із навколишнім середовищем і не мають терміну придатності.
"Міни ніколи не встановлюють поодинці. Це, як правило, завжди цілі мінні поля. З часом вони можуть іржавіти, знебарвлюватися. Але від цього вони можуть ставати ще більш небезпечними для людей: загроза від них тільки збільшується", ‒ продовжує пояснювати фахівець.
За фактором нанесення уражень міни поділяються на осколкові та фугасні. Останні завдають ушкодження за рахунок надлишкового тиску, силою вибуху. Це міни натискної дії: вибух відбувається, як тільки людина наступає на міну.
Протипіхотна осколкова міна ПОМЗ. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC)
Осколкові міни завдають пошкоджень осколками свого корпусу або готовими забійними елементами (металеві кульки, ролики, стрілки), які знаходяться всередині пристрою. Вибух відбувається відразу в той момент, як тільки людина зачіпає розтяжку.
"Варто звернути увагу на те, що вибух відбувається з шаленою швидкістю: це тисячні долі секунди. Людина не встигає відбігти, впасти або сховатись. Також стається вибух неймовірно потужної сили та швидкості. Це пояснює такі страшні наслідки від вибуху", ‒ розповідає Ігор.
Протитранспортні міни зазвичай більші за протипіхотні. Також їх виготовляють з різних матеріалів.
"Назва вказує, що вони вражають транспорт. Вони розроблені задля знешкодження транспортних засобів, але вони вкрай небезпечні й для усіх людей, які просто проходять у безпосередній до них близькості", ‒ додає фахівець.
Протитранспортна міна ТМ-62. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC)
До слова, поруч із протитранспортними мінами можуть знаходитися й протипіхотні. Міни, які спрямовані на ураження транспорту, теж можуть бути оснащені елементами невилучення: вони активуються миттєво при спробі доторкнутися або будь-яким чином її зрушити з місця.
Не чіпай та не підходь. Як діяти, якщо помітили вибухонебезпечний предмет
Через мінну небезпеку та ВЗВ постійному ризику, на жаль, піддаються цивільні мешканці населених пунктів, де відбувалися бойові дії. Навіть через багато місяців після того, як ці території стали більш безпечними, поля, ліси, будівлі узбіччя доріг та зруйнована техніка ‒ все це може нести небезпеку, адже там можуть знаходитися вибухонебезпечні предмети. Будь-який із них несе пряму загрозу життю.
Території, які можна вважати небезпечними:
Занедбані ліси;
Покинуті військові укріплення;
Зруйнована військова та цивільна техніка;
Занедбані або покинуті будинки;
Узбіччя доріг;
Водойми;
Необроблені поля;
Території, промарковані офіційними або неофіційними попереджувальними знаками знаками "Обережно міни", "Стоп міни" або подібними.
Також треба знати, що існують міни-пастки. Їх можуть встановлювати у житлових будівлях та іншихспорудах або поблизу предметів щоденного вжитку. Також ‒ на дверях, вікнах, дитячих майданчиках. Якщо ви побачили незнайомий предмет, не торкайтесь його. Він може нести загрозу.
Що робити, якщо побачили боєприпас?
У такому випадку треба дотримуватись таких правил: "не чіпай", "не підходь", "зателефонуй 101".
Спершу потрібно зупинитись, зберігати спокій і не панікувати, озирнутись довкола, повернутися назад тим самим шляхом, яким ви прийшли ‒ на відстань не менше 300 метрів. З безпечної відстані треба зателефонувати за номером 101 ‒ у ДСНС та повідомити про небезпечну знахідку.
Не діліться особистою інформацією в інтернеті.
